Хронічний гінгівостоматит кішок

Хронічний гінгівостоматит – мабуть, найвиснажливіше захворювання ротової порожнини кішок. Воно може виглядати дуже різноманітно і починатися з незначного ювенільного стоматиту (запалення ясен внаслідок випадання молочних зубів та прорізування постійних), розвиваючись протягом життя кішки до значних гнійних та виразкових уражень області зіва, призводити до абсцесів, випадання зубів та іноді навіть онкологічних процесів. Це дуже хвороблива патологія, багато котів перестають жувати, заковтують сухий корм цілком, в результаті чого протягом тривалого часу можуть розвиватися запальні процеси шлунка, або взагалі практично перестають їсти. Від незначних до яскраво виражених симптомів хвороба може розвинутись за півроку, а може, за 5 років.

Етіологія

Незважаючи на те, що вчені досліджують ХГСК вже досить давно, етіологію досі не з'ясовано, тобто ніхто не знає, чому воно виникає. Загальновідомо що це - реакція на зубний наліт, проте невідомо, чому у деяких кішок зі значним зубним каменем, гінгівіт практично не виражений, у той час як у інших однорічних і півторарічних кішок з незначним нальотом просто у вигляді прозорої плівки, спостерігаються глибокі виразки не тільки на яснах, а й на слизових щік, зіва і язика. Вчені намагалися пов'язати цю патологію з інфекційними захворюваннями, але прямої залежності ні з каліцивірозом, ні з герпес-вірусом, не з бартонелами не доведено. Хоча у кішок, які перенесли дані або інші вірусні захворювання або ж у їх носіїв, хронічний гінгівостоматит дійсно зустрічається набагато частіше. Швидше за все це пов'язано з гіперчутливістю організму, імунітет, зустрівши «серйозного супротивника» у вигляді вірусної або бактеріальної інфекції, включаться настільки сильно, що починає «з гармати по горобцях стріляти», тобто дає сильну запальну реакцію у відповідь на бактерії зубного нальоту. В більшості хворих тварин все ж знаходять хронічні інфекції, тому зв'язок хоч і не доказаний, але цілком ймовірний.

Як ми вже говорили, це може бути незначне почервоніння навколо зуба, а можуть бути глибокі кровоточиві або навпаки білі гнійні виразки на слизових. Як наслідок можуть бути виразкові розростання – новоутворення, зазвичай під язиком чи в ділянці зіва.

Діагностика

Підтвердити лабораторно, на жаль, цей діагноз неможливо. Після детального огляду призначає стоматолог певні діагностичні тести, які допомагають розробити протокол лікування. Загальний аналіз крові допомагає нам визначити, наскільки сильне системне запалення, запідозрити наявність вірусних інфекцій.

Біохомічний аналіз крові потрібен, щоб визначити функціональний стан печінки, нирок та інших життєво важливих органів. Це важливо, якщо ми плануємо ооперацію або вже медикаментозне лікування кортикостероїдами, нестероїдами або циклоспорин, застосування яких ставить ці органи під удар. Ці аналізи допомагають нам визначити анестезіологічні ризики під час операції. Також не варто забувати, що виразки у ротовій порожнині спостерігаються практично у всіх кішок із хронічною хворобою нирок як симптом уремічного синдрому.

Якщо ми припускаємонаявність вірусної інфекції, необхідно провести ПЛР діагностику (антиген), особливо щодо вірусу імунодефіциту кішок, лейкозу кішок, але також каліцивірозу і герпес-вірусу кішок. Бакпосів, як правило, не показовий. Біопсія при ХГСК не специфічна: спостерігають пламатичні клітини, лімфоцити, нейтрофіли, макрофаги, огрядні клітини. Біопсія дуже важлива, якщо ми підозрюємо, крім ХГСК, онкологічний процес.

ДУЖЕ ВАЖЛИВО ПРОВОДИТИ ПОВНОРОТОВУ ДЕНТАЛЬНУ РЕНТГЕНОГРАФІЮ!!!, адже за даної патології у кішок у 41-86 % випадків виявляються додаткові знахідки (резорбція зуба, зламані корені, періапікальні руйнування кістки). Однак враховуючи, що ця патологія дуже болюча, тварина ледве дає лікареві відкрити рот під час огляду, стоматологічний рентген без загальної анестезії неможливо. Тому як правило, рентген робиться вже після всіх лабораторних досліджень з урахуванням анестезіологічних ризиків, триває під тим самим наркозом операцією. ВИДАЛЕННЯ ТИХ, ЗУБІВ Є ЗОЛОТИМ СТАНДАРТОМ ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ГІНГІВОСТОМАТИТУ КІШОК ПО ВСЬОМУ СВІТУ.

Лікування

Найперше, що робить лікар, підозрюючи у кішки ХГСК - менеджмент болю! Варто пам'ятати, що повністю вилікувати від болю без радикальних заходів не вдасться, проте зменшити його, взяти під контроль просто необхідно. Зазвичай спочатку застосовуються нестероїдні протизапальні, а також спеціальні антисептичні гелі, які акуратно наносять на ясна щодня після їди (наприклад, Дентисепт). Також показані спеціальні гелі на лактоферині або лактофериціні (гель Oral Relax, Candioli Actea Oral). Проведено дослідження, що доводять, що при щоденних обробках протягом 12 тижнів у 87% кішок спостерігають значні покращення навіть преопераційно.

Знеболюючі та місцеві обробки застосовуються доти, доки ми діагностуємо тварину на носійство будь-яких інфекційних агентів та готуємо до загальної анестезії.

Під загальною анестезією проводимо детальний стоматологічний огляд кожного зуба та ротової порожнини, робимо дентальні рентгенологічні знімки, якщо є підозрілі ділянки слизової оболонки – беремо біопсію, приймаємо рішення на рахунок видалення останніх або всіх премолярів та молярів.

У тому випадку, якщо хірургічне лікування не є можливим через певні ризики анестезії, але при цьому кішка не має жодних інфекційних захворювань, можливе лікування кортикостероїдами або циклоспорином під уважним наглядом лікаря та контролем показників аналізів крові. Але варто відзначити, що це лікування швидше за все буде потрібно довічно, тому перш ніж розпочати курс, необхідно зважити всі ризики та потенційні прогнози даного лікування.

Також не варто забувати про те, що ймовірність позитивного відгуку на видалення зубів суттєво знижується, якщо тварині попередньо давали кортикостероїди.